Кам'янець-Подільський- один з найстаріших і найкрасивіших міст України. Місто займає 3 місце за архітектурними пам'ятками, після Львова та Києва . У цьому місті примітно все, починаючи від природного місця розташування міста і закінчуючи унікальними архітектурними спорудами.
У місті Ви знайдете велику кількість унікальних архітектурних будівель: стародавні башти, казарми, будівлі міського управління, храми і монастирі, а також зможете насолодитися приголомшливими природними пейзажами.
Пам'ятки цього міста здивують тебе і викличуть справжній захват! Тут буквально витає запах історії, романтики, мистецтва і свободи. Найдавніша фортеця, красиві церкви, бруковані вулиці, затишні кав'ярні та розмальовані будинки - все це тільки маленька частина, яка відразу ж впадає в око по прибуттю.
Надмогильний пам'ятник Лаурі Пшездецькій
- унікальний шедевр відомого скульптора, професора Петербурзької академій мистецтв Віктора Бродського. Біля однієї із стін древнього храму в Кам'янці-Подільському, на біло-мармуровому античному
ложі, як жива, - прекрасна дівчина під тонким, прозорим покривалом. Це Лаура - дочка відомих магнатів, що трагічно загинула молодому віці. Поряд із згаслим факелом, як символом короткого, наче
спалах, життя, - чи то ангел, чи то купідон.
Будинок духовної семінарії,18-19 ст. - учбовий корпус православної духовної семінарії в стінах якої навчались видатні діячі, такі як Михайло Достоєвський, Степан Руданський, Микола Леонтович, Анатолій Свідницький та ін. В пам’ятці архітектури зараз розташований художній музей.
У музейній експозиції представлені твори живопису, графіки та скульптури XVII – XX ст.,а також колекція різних релігійних конфесій. У 2008 р. Відкрита кімната - музей
Годованця . Проходять тематичні виставки.
Російський магістрат розташовується в Старому місті Кам`янця-Подільського і являє собою двоповерхову кам`яницю. У 1658 році польський король Ян Казимир затвердив права української громади на створення в цьому будинку Руського магістрату, який знаходився в цій будівлі протягом 12 років. Далі магістрат розформували і в будівлі стали проводити збори місцевого дворянства. Пізніше в будинку знаходився театр, потім - духовна семінарія. У середині минулого століття будівлі було надано статус пам`ятки архітектури. Зараз тут розташовується дирекція Національного історико-архітектурного заповідника «Кам`янець».
Над тротуаром з даху будівлі звисає водозлив, що має вигляд дракона. У середні віки вдома не нумерувати, їх розрізняли по символам, які перебувають на порталах вхідних дверей, на головних фасадах. Саме тому тут з`явилося зображення дракона. Це послужило тому, що будівля отримала другу назву «Будинок з драконом».
Вулиця, на якій знаходиться ця будівля, одна з найкрасивіших у місті. Тут все просякнуто духом середньовіччя.
Місто Кам’янець-Подільський повито багатьма легендами та переказами, що переповідають із покоління у покоління. Не оминула така доля і Вітряну браму. Існує легенда, пов’язана із назвою архітектурної пам’ятки. Відомий цар Російської імперії Петро I повертався із Прутського походу (1711 р.) та проїжджав через Кам’янець-Подільський. Коли він в’їжджав у місто через північні ворота, вітер здув з його голови капелюх (напевно не знав, яка особа проїжджає) і за легендою, цар сказав: «Тьху… вітряна брама». І правда у цій частині міста, а особливо біля брами та Кушнірської башти (інша назва Стефана Баторія) постійно сильні протяги.
Вітряна брама відноситься до цілого комплексу Польських верхніх воріт. Складається він з семиповерхової башти (Кушнірської) з воротами і Турецьким бастіоном. Усі ці споруди з’єднані міцними, непохитними стінами з бійницями, через які, на сучасному етапі, прокладена дорога. На башті є табличка, що вказує на час заснування – 1585 рік, королем Стефаном Баторієм. Кушнірська башта, такий варіант назви поширився через назву цеху на кошти якого було збудоване укріплення та в’їзд до міста.
Із двохсот метрового комплексу північного укріплення найбільш відома Вітряна брама, завдяки капелюху Петра I, але історія цієї споруди сягає у глиб віків, аж до XV ст. У той час, розпочали
будівничі роботи по спорудженню оборонно-гідротехнічного комплексу. Кам’янець-Подільську річку Смотрич перетинав мур у якому були шлюзи, що при потребі опускалися і затоплювали каньйон до певного
рівня та ставили у безвихідь нападників, тому що підступити до Кам’янця було не можливо.
У Кам’янці-Подільському ще одною цікавою пам’яткою архітектури є порохові склади, що знаходяться нижче Вітряної брами у заплаві річки Смотрич, на самому повороті. Час побудови порохівні неоднозначний: 1730 р. або 1778-1779 рр. На перший погляд, це непримітна низенька будівля із земляним дахом. Але якщо глянути на порохові склади оком дослідника, це цікава споруда барокового стилю, про що свідчать два карниза, що виступають за лінію фасаду. Виступи прикрашали таблички з написами латинською мовою. Перший напис був попереджувальним: «Не легковаж майбутнім», а другий виступ символізував польський герб із першими літерами прізвища та ім’я Августа II та напис «Додає сили Марсові». Очевидно, йшлося про бога війни та гарно збережений і сухий порох для його потреб. 1878 р. сталася пожежа після якої друга табличка не збереглася, на той час це у порохівні вже був склад для гасу. На щастя, перший з написів можна побачити й у наші дні. Напередодні Першої світової війни у колишніх порохових складах розміщувалась стайня міського асенізаційного обозу.
У 80-х рр. XX ст. міські органи Кам’янця-Подільського розглядали проект обладнання колишніх порохових складів під експозицію музею. Але досі призабута пам’ятка барокової культури стоїть самотня
та порожня на березі річки Смотрич.
У центральній частині Старого міста на площі Польський ринок розміщена Міська ратуша, або інша назва Будинок польського магістрату – пам’ятка середньовічних цивільних споруд, датована кінцем XV-XVI ст. Так склались історичні події, що у Кам’янці-Подільському співіснували три найбільших громади міста: українська, вірменська та польська, вони мали свої органи влади, магістрат. Головною у керуванні містом була польська громада, яка поступово придушувала дві інші. У центрі Кам’янця-Подільського були польські поселення та ринок, посеред якого розмістилась будівля польського магістрату – кам’яна ратуша з вежею та дзвіницею. Початково ратуша складалась із різних будівель, але під час реконструкції 1616 року – будівлі об’єднали, у результаті споруда набула поважного вигляду. Ратуша налічує велику кількість приміщень: на першому поверсі - 10, на другому та у підвалі - по 9. На сьогодні у підвалі розчищено та реставровано тільки три кімнати. За підозрою архітекторів є другий ярус підвалу (в якому також 9 кімнат) та підземні ходи, які ведуть у різні сторони від магістрату. Підвальні приміщення використовувались, як склади для зброї та тюремні камери для ув’язнених.
Перед ратушею у Кам’янці-Подільському знаходилась «лобна площа» на якій був розміщений «стовп ганьби» та місце для страти. Осінню 1768 р. відбулася, напевно найбільша, масова страта гайдамаків із загону Іванна Гонти. На початку XIX ст. на майдані тричі катували народного месника Поділля Устима Кармелюка.
Міська криниця розміщена на площі Польський ринок, милує око туристів своєю бароковоюю архітектурою: шестиметрова споруда у формі квадрата зі зрізаними кутами (за планом
восьмикутна).
Неймовірною середньовічною красою архітектури чарує туристів та мешканців Кам’янця-Подільського Кафедральний костел Св. апостолів Петра і Павла, що знаходиться майже у центрі Старого міста, неподалік від Ратуші. Засновником костелу прийнято вважати князів Коріатовичів (приблизно 1370 р.). Костел мав значний вплив на життя Поділля і за це його називали малим Вавелем (Вавелівський пагорб у Кракові на якому знаходиться королівський замок). У подальші роки після заснування храм розширювався, набував кращого вигляду. На території костелу з’явилися: каплиця Пресвятого Таїнства, каплиця Втілення Пресвятої Діви Марії, каплиця Непорочного Зачаття Богородиці (перша половина XVII ст.). Такі масштаби розширення свідчать, що храм Св. Петра і Павла володів значними багатствами.
У період, коли Кам’янець-Подільський перебував під владою турків, костел стає мечеттю, до нього прибудовують мінарет. Після звільнення міста від поневолювачів на мінареті встановлюють скульптуру Діви Марії. У добу комуністичного режиму, храм закривають і розміщують у ньому музей (1936 р.). 1990 року храм повернуто римо-католицькій громаді.
Кафедральний костел Св. Апостолів Петра і Павла уже 150 років вслуховується у мелодії органної музики і ніяк не може розгадати секрет геніальності цих звуків. Орган розміщений у храмі -
найстаріший в Україні, а точніше такого типу він єдиний у нашій державі, а у Європі їх налічується тільки сім. Послухати органну музику можна не всюди, тому кам’янчани дуже пишаються наявністю
такого інструменту, послухати який може будь-хто бажаючий.
Місто Кам’янець-Подільський ділиться на дві частини: Старе місто та Новий план. Після спорудження Новопланівського мосту почалось активне забудовування територій. Відразу виникла ідея спорудження православного храму, для цього обрали пагорб – найвищу точку Нового міста.
Собору Св. Олександра Невського довелося пройти нелегкий шлях існування.
Збудований храм у 1893 році за проектом М. Баллога - губернського архітектора та І. Калашниковим – інженером. Зведення святині присвячували святкуванню 100-річчя приєднання Поділля до Російської імперії (1893 р.).
Чому саме ім’я Олександра Невського присвоєне храму? Тому що кошти на будівництво зібрало Олександро-Невське опікунство. Собору Св. Олександра Невського навіть не вдалося відсвяткувати своє 40-річчя, як у 1936 році радянські атеїсти підірвали православну святиню. З часом на місці собору зробили територію для танців, а матеріали церкви використали для добудови приміщення Міської Управи, на сучасному етапі - це Кам’янець-Подільський коледж будівництва, архітектури та дизайну.
Коли минув час тоталітарного, атеїстичного режиму, мешканці Кам’янця-Подільського своїми силами відкопали фундамент, зруйнованої святині і розпочали відновлення храму (1996 р.). Роботи по відновленню тривали, аж до вересня 2011 року. Собор Св. Олександра Невського, створювався за старим проектом і тому, можна сказати, це повна копія його зруйнованого брата. Довжина і висота будівлі однакова – 40 метрів. Собор поєднав у собі візантійський, болгарський та слов’янський стиль розпису.
Собор Св. Олександра Невського є найгарнішою і найбільш достойною уваги пам’яткою нової частини міста. Кам’янчани стають у чергу для того, що провести урочистості (весілля, хрещення, похорони) у
наймонументальнішій святині, напевно, усієї Хмельницької обл.
У Кам’янці-Подільському зберігся єдиний дерев’яний храм – Українська православна церква Московського патріархату Воздвиження Чесного Хреста, що є окрасою Карвасар (вуличка на окраїні міста, яка знаходиться у підніжжя Старої фортеці). Назва вулиці, має цікаву неоднозначну історію. Одна категорія дослідників, стверджують, що слово «карвасари» походить від «караван-сарай» - збудована комора для зберігання товарів східних купців, що прибували до Кам’янця-Подільського і яким не дозволяли в’їжджати до міста. Народна етимологія говорить про жінку єврейської національності Сару, що прославилась на усе місто своєю легкою поведінкою. Часті походи «до курви Сари» і породили назву вулиці.
Хрестовоздвиженська церква по праву називається перлиною української дерев’яної архітектури. Початок будівництва був закладений у 1799 р. (роботи тривали 2 роки) на місці храму, що існував у XVII ст. На подвір’ї церкви Воздвиження Чесного Хреста є дзвіниця (датована 1863 р.), що у 1988 р. при реставрації була відірвана від храму. Церква у формі тризуба з однією банею, збудована без жодного цвяха на мурованому фундаменті. За легендою, ідея заснування дерев’яної, легкої церкви, яка буде духовною опорою для Кам’янець-Подільської фортеці, належить Петру Конашевичу-Сагайдачному. Гетьман повертався поранений до Києва після Хотинської битви (1621 р.) і проїжджаючи через Кам’янець-Подільський захотів збудувати дерев’яну церкву.
Багато мешканців Кам’янця-Подільського вважають територію, що належить церкві, найкрасивішим куточком міста.
У Кам’янці-Подільському, неподалік від Старої фортеці, красується Тринітарний костел датований XVIII ст. На сучасному етапі, у приміщені колишнього костелу греко-католицька церква святого Йосафата. На кінець XII ст. у Європі
виник орден тринітаріїв, основна мета якого – викуп полонених християн із мусульманської неволі. Храм побудований на місці вірменських поселень – цю територію тринітарцям подарували, на якій вони
побудували дерев’яний костел і монастир. З 1750 року у Кам’янці-Подільському розпочалось будівництво нового костелу (з каменю), що тривало 15 років. Існує розповідь, що один із засновників
Домінік Хоцимірський у своєму заповіті наголосив на тому, що при будівництві обов’язково мають уціліти липи на території його садиби, яку він віддав тринітарцям. Форма костелу утворює літеру «Т».
Фронтони храму прикрашають скульптура Ісуса Христа по обидва боки від якої невільники скуті ланцюгами – з цього ми можемо зрозуміти мету ордену тринітаріїв. Скульптура Діви Марії перед входом до
церкви Св. Йосафата, ніби посилає усім перехожим спокій та благодать. Брама до якої ведуть сходи з вулиці Старобульварної прикрашена бароковими скульптурами засновників тринітарського ордену:
Фелікса Валуа і Св. Яна з Мати. На кінець XVIII ст. розпис у Тринітарському костелі у Кам’янці-Подільському зробив чернець-тринітарець, мандрівний художник – Юзеф Прахтель з Браїлова. Дуже шкода, але розпис не зберігся до наших днів.
Кам'янець-Подільська фортеця є одним з найбільш знаменитих пам'ятників фортифікаційного мистецтва Східної Європи і одним з найпопулярніших місць України. Фортеця складається з двох окремих укріплень - Старого замку та Нового замку.
Новий замок у Кам'янці-Подільському
Новий замок - авангардне зміцнення, споруджене в першій половині XVII століття. Замок побудований навколо морально застарілого Старого замку з метою ефективної протидії артилерії противника.
Нове зміцнення на перший погляд здається не більше, ніж хитромудрої різнорівневої поверхнею, підтримуваної з різних сторін кам'яною кладкою. Насправді ж це складна конструкція, оцінити масштабність якої повною мірою можна тільки піднявшись над фортецею.
Старий замок у Кам'янці-Подільському
Перша згадка про Кам'янець-Подільської фортеці зустрічається в 1374 році в грамоті Юрія Коріатовича - одного з братів Коріатовичів, що володіли і правили середньовічним Поділлям. Вже тоді фортеця надійно захищала місто, розташувавшись в підставі вузького перешийка, що з'єднує фортецю з містом. Сам же Кам'янець-Подільський знаходиться в природній петлі річки Смотрич - ще однієї надійної захисниці міста. У той час місто було столицею князівства, а фортеця служила йому надійним захистом.
У XV столітті місто захопили поляки, зробивши його важливим оборонним пунктом Речі Посполитої. У XVI фортеця перебудували, замінивши дерев'яні елементи кам'яними - фортеця набула свого сучасного вигляду. Навколо фортеці звели нові стіни та башти.
У XVI столітті Кам'янець-Подільський завоювали турки, однак не на довго - незабаром Польща знову захопила місто. В кінці XVII століття місто відійшло до Російської імперії. У XIX столітті замок вже не мав колишнього військового значення і незабаром став музеєм-заповідником.
Сьогодні фортеця у Кам'янці-Подільському - одна з найцікавіших достопрімечтальностей України.
Якщо грати словами, то Смотрицький каньйон в Кам'янець-Подільському - омега за формою і альфа за походженням, адже в його центрі знаходиться найдавніша частина міста. Назва походить від річки Смотрич - однієї з приток Дністра, що робить петлю навколо старого міста.
Каньйон - природне диво, створене в палеозойську еру. Тут мільйони років, як на долоні: 80 га площі, висота стін до 50 метрів, водоспади, реліктова флора і фауна. Тисячоліття поспіль ця місцевість використовувалася як зміцнення, створене природою. Зараз на території каньйону збереглося кілька пам'ятних оборонних споруд. Стани каньйону - природна книга стародавніх епох. У розрізі простежується геологічна революція за більш, ніж 400 млн років, коли Сіллурійское море ще не було припущенням вчених, а знаходилося саме в цьому місці.
Через ущелину перекинуто кілька пішохідних мостів, тому будь-який бажаючий може насолодитися красою як з висоти пташиного польоту, так і з самого дна каньйону. Один з мостів - Стрімка Лань, використовується молодими екстремалами для стрибків на еластичною мотузці.
Вивітрювання гірських порід призвело до утворення незвичайних останцев і отворів. З відомих - карстовий міст або Райські ворота біля Жовтневого мікрорайону, Голова римського воїна недалеко від туристичної бази, Сова поряд з селом Цибулівка.
Цікаві факти
Товтри - єдиний у світі кряж органічного походження. На його території знаходиться Смотрицький каньйон.
На стінах ущелини вчені виявили відбитки скам'янілих древніх організмів, серед яких преченогіе, граптоліти, ракушковие, хітінозоа і багато інших.
Каньйон в цифрах: більше тисячі видів різноманітних рослин, більше сотні - птахів, грибів і мохів, близько двохсот видів комах.
Найпопулярнішим місцем відпочинку молоді у Кам’янці-Подільському є сквер «Гунські криниці», що своєю територією розкинувся на цілий квартал. Назва скверу сягає у глибінь історії, коли войовничі племена гунів пересувалися з Азії у Європу, через цю місцевість, вони віднайшли джерело із дуже смачною водою. На сучасному етапі сквер «Гунські криниці» – це чудово використана територія Нового міста, що вдало доповнена у центрі великим фонтаном довкола якого стоять лавки на яких завжди вдосталь кам’янчан, а особливо у святкові дні. У літню пору часто знаходяться бажаючі освіжитись у водах кам’янецького фонтану. 2010 року популярність скверу «Гунські криниці» примножилась за рахунок встановлення «Каменю Кохання з Кани Галілейської». У місцевому сквері камінь знайшов своє місце завдяки міжнародному проекту «Камінь любові у вашому місті». Основна ідея проекту – пропагувати любов до ближнього: до коханих, до сім’ї, до країни, до свого міста, до друзів… «Камінь Кохання» привезений із міста Кани (містечка у Галілеї), давня традиція говорить, що це місце є щасливим бо тут Ісус Христос благословив закоханих на створення сім’ї.
У Кам’янці-Подільському стало гарною традицією у день весілля відвідувати сквер «Гунські криниці» та обов’язково доторкнутися до Каменю Кохання та свято вірити у щасливе сімейне
життя.
Замковий міст - міст, що веде від Кам'янець-Подільської фортеці до Старого міста - частини міських поселень Кам'янця, розташованих в петлі річки Смотрич.
Вперше Замковий міст згадується в документах 1494. У XVII столітті в період володіння Кам'янцем-Подільським турками, міст отримав своє друге ім'я - турецький. У цей період турки провели масшабну реконструкцію моста.
Зовні Замковий міст виглядає суцільною кам'яною стіною, однак всередині міст містить ще давніші споруди (можливо римської епохи).
Замковий міст - архітектурний пам'ятник національного значення.
Цікаві факти
Замковий міст - єдиний у світі міст, який не з'єднує два береги, а побудований за течією річки. Людина, що стоїть на мосту, знаходиться відразу між двома правими берегами однієї і тієї ж річки.
Це найстаріший міст на території України.
Польські ворота є єдиним у своєму роді гідротехнічною фортифікаційною спорудою, що виконував одночасно функції воріт, греблі та оборонної вежі. Польські ворота складалися з стіни-дамби, що перетинала Смотрицький каньйон, і п'яти сторожових веж на обох берегах річки Смотрич. У мирний час дамба утримувала води річки, але, у разі нападу, шлюзи відкривалися і вода заливала каньйон біля стін міста, замкнений нижче за течією Російськими воротами, перетворюючи каньйон в перешкоду для нападників.
Польські ворота закривали західний в'їзд у місто; з південного заходу місто охороняли Руські ворота. І ті й інші мали систему шлюзів, що регулювали рівень води в річці і, в разі нападу, захисники
міста могли втопити ворогів під стінами міських укріплень.
Гончарна вежа споруджена в 1583 році на південно-східному скелястому березі річки Смотрич в якості основної ланки в ланцюжку оборонних укріплень міста. Свою назву вежа отримала завдяки гончарному цеху, кошти якого пішли на її зведення.
При будівництві Гончарній вежі була використана новітня для того часу західноєвропейська технологія мистецтва фортифікації - парапет із зрізом. Цей метод зведення башти був винайдений в середні століття німецьким військовим фахівцем, архітектором і художником - Альбрехтом Дюрером, тому вежу часто називають вежею Альбрехта Дюрера. Парапет із зрізом допомагав досягти ефекту рикошету куль з чавуну від верхніх стін башти.
Сьогодні Гончарна вежа сусідить з рестораном і готелем «Гетьман», поруч з якими розташовується майданчик, з якого відкривається чудовий вид на Смотрицький каньйон.
Міські ворота - це одне з найстаріших споруд Кам'янця-Подільського. Ворота були важливою частиною оборонного комплексу, зведеного навколо Старого міста. Являють собою контрольно-пропускний пункт, разом з Надвратною вежею захищали місто від нападу з боку фортеці.
З іншого боку Міських воріт знаходилася каземат-лабораторія, що використовувалась для випробування пороху. Зараз приміщення лабораторії повністю перебудовано і використовується для прийому гостей
- тут розташувався ресторан «Під брамою», а оборонні стіни над лабораторією обладнані під оглядовий майданчик, з якого відкривається прекрасний вид на Кам'янецьку фортецю, Замковий міст та
Смотрицький каньйон.
Скульптура під назвою «Стіл Згоди» розташована на невеликому підвищенні за Старою фортецею. Вона є
символом єдності народів, що живуть на території Кам'янця-Подільського. Величезний коло з бетону символізує саме місто, труба з металу з невеликим вигином - міську фортецю, сім величезних каменів
- дружні народи, що сприяють розвитку Кам'янця-Подільського - росіяни, євреї, турки, українці, литовці, поляки та вірмени. А в невеликому віддаленні від них розташований дпугой камінь -
символізує появу ще однієї нації, яка посприяє більшому розвитку міста.
Турецький бастіон був частиною північно-західній оборонної лінії Старого міста. Являє собою масивне четирехарочное оборонна споруда з казематами, укріпленими амбразурами для гармат і земляними брустверами.
Свою назву бастіон отримав в період турецької окупації міста з 1672 по 1699 рік через проведеної турками реконструкції частини фортечних укріплень, найбільш придатною для обстрілу дороги, що веде в місто. У роботах турки використовували каміння, що залишилися від зруйнованого монастиря домініканок, через що місцеві жителі іронізували, називаючи зміцнення «дівочими горщиками».
У 1753 році була реалізована чергова реконструкція укріплень, на цей раз - комендантом фортеці Християном Дальке, звідси ще одна назва бастіону - форт Дальке.