Цікаве про динозаврів
Допоки на землю не ступала нога людини − простір планети вимірювали своїми кроками динозаври. Знайдені їх скелети, що зараз зберігаються у музеях палеонтології, звісно, пролили світло на далеколітнє тогочасся, але достатньо ще таємниць, пов’язаних із вимерлими тваринами іще тільки очікують на розгадку.
Одна із них − чому зрештою динозаврів не стало? Що слугувало причиною їх остаточного зникнення з лиця Землі? Яку роль у цьому відіграли природні катаклізми? Різні групи вчених схиляються до полярних за своєю суттю версій. Існує доза вірогідності, що з часів зародження життя на Землі планета збільшилась в діаметрі майже удвічі, а динозаври не змогли пристосуватись до геолокальних змін і зреагували зникненням − таку гіпотезу науковий світ висунув у 1933 році.
Вимирання рептилій деякі спеціалісти пов’язують із падінням на планету астероїда. Б’ються світлі уми і над точною датою появи динозаврів. Найвірогідніше, що вони почали населяти планету близько двохсот мільйонів років тому, тобто, у мезозойську еру.
Більшість із динозаврів жили набагато довше, ніж їх наступники на планеті, а саме − близько ста років, а також переважали у вазі. Втім, були й особини, що не доживали до 30 років. Щодо суперваговиків-динозаврів, то до прикладу, Supersaurus міг похвалитися вагою десяти слонів, а брахіозаври і диплодоки у довжину сягали 25-30 метрів.
Деякі з цих істот могли важити до ста тон, як от аргентинозавр, а ті з них, що населяли сушу, так звані тетраподи, мали 4 кінцівки і по п’ять пальців на них. Брахіозавр Brachiosaurus brancai, якого вдалось відшукати в Танзанії, претендує на звання найвищої рептилії, його висота з піднятою головою сягала 14 м. Ці цифри, що свідчать про істот-велетнів хай не вводять в оману, бо поруч із гігантськими істотами Землю населяли й динозаври середніх чи навіть порівняно малих розмірів. Приміром, довжина космогнатуса, а заселяв він центрально-європейську територію, не досягала й метра, а вага коливалась від 3 до 7 кг.
Динозаврів не вважають високорозвиненими істотами. Вчені, спираючись на виміри мозку відзначили, що травоїдні представники дещо перевершували у кмітливості своїх хижих товаришів, а найрозумнішим схильні вважати троодонтидів. Ці істоти не вміли перелітати з дерева на дерево, але співвідношення ваги мозку до тіла дозволяє сподіватись на їх інтелект.
З тих представників, що могли відірватись від землі, науковці виділяють Microraptor gui, чотирикрилого динозавра, який міг здійснювати короткі перельоти. Порозуміло, що в графі динозаврів-гігантів його й не може бути: довжина від голови до хвоста становить 77 см.
Були серед поселення у мезозойську еру й динозаври з панцирем-пластиною, що боронила їх тіло (анкілозавр) й вкриті пір’ям рептилії (тиранозавр), схожі на носорогів (трицератопс) тощо. Цікаво, що поява людей на планеті вже не застала на її теренах динозаврів, але сьогодні з нами Землю ділять представники фауни, які зростали у період мезозою.
Кажуть, що близько 140 млн років тому на планеті з’явились магнолії, але ця теорія потребує ретельної перевірки. А от що достовірно, так це те, що цілюще за своїми властивостями дерево гінко, що зростає у багатьох парках і садах субтропіків, вперше з’явилось на землі за часів динозаврів. Але рослини мовчать. Люди ж, дивлячись на них, тільки уявно можуть переносити себе у часи, коли землю населяв дивовижний, майже казковий, уподобаний аніматорами тваринний світ, кардинально не схожий на той, до якого звик сьогодні їх погляд.
Цікаве про птахів
Птахи − унікальні тварини, єдині, хто освоїли повітряний простір, єдині, хто весь час все бачать з “пташиного польоту”, тобто зі свого власного польоту. Вивчення птахів, мабуть найважча галузь зоології, адже складно прослідкувати всі рухи птахів, маршрути їх постійних міграцій та способи їхньої життєдіяльності.
Але з іншого боку, це цікаво і приємно, бо ж кому не подобається спів цих милих створінь, і хто не любувався зграям перелітних пташок. Вони скрізь, навколо нас. Майже кожного дня чуєш їхні розмови, які розслабляють, дарують відчуття свободи та комфорту. Сьогодні настав час дізнатися чимало цікавих фактів про птахів.
Кількість птахів на планеті
Зараз на нашій планеті поширено 10 тисяч видів пташок, а всього особин − 300 млрд. Так, цифра вагома, але це лише мізерна частинка від тих птахів, які мешкали на Землі ще за часів динозаврів. За викопними рештками вченими встановлено, що тоді їх було близько 150 тисяч видів. Це в 15 разів більше, ніж зараз!
Ще дещо цікаве про пташок. Серед всієї цієї пташиної різноманітності існують поширені і до тепер невідомі екземпляри. От, наприклад, свійська курка та горобець − одні з найпоширеніших пташок. Про курку все зрозуміло, адже вона з давніх-давен використовувалась в господарських цілях. А чому горобець поширений на всіх континентах, звісно окрім Антарктики? Це сталось через любов європейців до птахів, які переселяючись, забирали їх з собою.
Пташині рекорди
Також пташок можна розділяти на найменших, найважчих та на представників з найбільшим розмахом крил. Тож, щодо найменших то це колібрі звісно, довжина якої сягає 5 см, а вага − 1.5 гр. Найважчий птах − громовий птах − вимерлий представник, який мешкав на землі 8-6 млн років тому. Археологи та орнітологи дійшли до висновку, що даний птах мав зріст до 3 метрів і важив пів тони. Цей птах хоч і має великий зріст, проте не являється найвищим, найвищий птах − чотирьохметровий Дінорніс, але теж вимерлий. Птах з найбільшим розмахом крил − тератор, розмах якого становить 6-7.5
Що ще цікавого ми знаємо про птахів? Ви не повірите, але птахів розрізняють і за кількістю пір’я! Орнітологи рахують оперення і складають списки їх власників. Власник найпишнішої “гриви” − лебідь зі своїми 20 000 пір’їнками. А от останнє місце зайняв рубіноволовий колібрі з лише 950 пір’їнками. Також колібрі − найповільніший представник. Він рухається зі швидкістю в 43 км. А от найшвидший − сапсан, який здатний розганятися до 320 км на годину!
Висота польоту птахів не менш важлива. Так, звичайні гуси здатні пролетіти над Еверестом, а от кондор набирає висоту лише в 6 км. Найвищий птах − гриф. Це підтверджує той факт, що гриф неодноразово стикається з реактивними літаками на висоті одинадцяти кілометрів!
Сумна статистика фіксує, що більшість птахів помирають в перший рік свого існування. Звісно є і винятки. Довгожителем вважають велику блакитну чаплю, яка прожила 23,25 років, канадську казарку — 23,5 років,блакитну сойку — 18,33 років, червоноплечого трупіала — 15,75 років і північного кардинала — 15,75 років.
Тож, птахи − незвичні представники зоології, які заслуговують окремої уваги та гарного догляду і піклування, адже їх життя наповнене небезпеки і тяжких випробовувань.
Цікаві факти про чайок
Чайки насправді дуже цікаві та дещо дивні птахи. Пропонуємо вашій увазі дізнатись деякі цікаві факти про чайок.
Чайки крадуть здобич і поїдають яйця інших птахів. Вони здатні нападати навіть на пташенят інших чайок.
Для найменшим представником сімейства вважається мала чайка – її вага складає всього 100-150 г, а найбільшим морська чайка – її вага може перевищувати 2 кг.
Чайки живуть по всьому світу, скрізь, де суша омивається водою. Деякі чайки селяться дуже далеко від моря. Хоча у чайок є плавальні перетинки, вони не належать до океанічних птахів і ніколи не відлітають від берега надто далеко.
Якщо під час висиджування або вигодовування пташенят поблизу буде помічена небезпека, то переполох охопить всю колонію, птахи злетять в повітря і будуть намагатися полити непроханого гостя якомога більшою кількістю посліду.
Як правило, самка зносить 2-3 яйця. Насиджують кладку і самець, і самка близько місяця. Якщо з яйцями щось трапляється, – їх з’їдають інші чайки або ж просто змиває хвилею, – то самка відкладає нові. Так вона може робити до трьох-чотирьох разів. Це сприяє виживанню виду. Новонароджені пташенята покриті коричневим крапчастим пухом, який служить їм надійним маскуванням. Вони залишаються в гнізді до тих пір, поки не навчаться літати. Весь цей час їх годують батьки. Однак через ненажерливість власних родичів з десяти пташенят, як правило, виживають тільки двоє.
З чайками пов’язують безліч погодних прикмет. Раніше моряки помічали: якщо чайка сідає на щоглу корабля або ж на воду, то погода стане гарна і можна пускатися в плавання, а якщо чайки з пронизливим криком бродять по обмілинах або ж прибережному камінню, то скоро буде шторм.
Найекзотичніші птахи світу
Птахи – найкрасивіші з тварин. Посперечатися з цим важко. Вони барвисті, співучі, горді та милозвучні. Ось короткий список найекзотичніших та найкрасивіших птахів світу:
1) Різнокольоровий лорикет мешкає в Австралії, східній Індонезії, Папуа-Новій Гвінеї, Новій Каледонії, у Вануату (Меланезія), на Соломонових островах. Дощові ліси, берегові чагарники, лісові масиви – середовище існування цих птахів. Тільки досвідчений дослідник може відрізнити самця від самки. Багатобарвність «шубки» птаха робить його володарем титулу «Найекзотичніший птах».
2) Кетцаль з осяйним забарвленням водяться в гірських тропічних лісах Центральної Америки. Живляться птахи комахами, ящірками, фруктами та деякими іншими невеликими тваринами. На жаль, Кетцаль, якого по праву багато хто вважає найкрасивішим птахом, є вимираючим видом у Гватемалі та деяких інших країнах Центральної Америки.
3) Американський боривітер поширена від Канади до Фолклендських островів – на всій Західній півкулі. Сірий, коричневий, світло-жовтий роблять пташку однією з найвитонченіших маленьких хижих пернатих.
4) Золотого (Китайського) фазана, родом з Китаю, нині розводять і в інших країнах, наприклад, у Великобританії. Середовище його існування – гірська місцевість на заході Китаю. Яскрава незабутня золота «голівка», строката «грива» та ясно-червоне забарвлення всього тіла виділяють птаха серед інших.
5) Райська танагра з яскраво-зеленою мордочкою, блакитною грудкою та синьо-фіолетовим підборіддям мешкає в східній Колумбії, Болівії, Бразилії.
6) Атлантичний глухий кут – один із символів канадських провінцій Ньюфаундленд та Лабрадор. Свою назву пташка отримала через надмірну довірливість. Мешкає на берегах північної Атлантики. Харчуються птахи дрібною рибою, морськими безхребетними, кальмарами, ракоподібними. Кумедний вид птахів ще називають «клоунами океану» або «морськими півнями».
7) Павич відомий своїм яскравим хвостом у вигляді «очей» червоного, синього та інших відтінків є одним із найкрасивіших птахів, відомих кожному. Павичі можуть так нахилити свій хвіст, що він буде проходити через їхню спину та торкатися землі по обидві сторони від птаха.
8) Малий гіацинтовий ара досягає 70-75 см у довжину і має вагу біля 950 гр. Це один із найрідкісніших видів ара з металево-синім забарвленням з ледь помітним відтінком зеленого, з маленькою жовтою плямою на дзьобі.
9) Каліфорнійський кондор – представник сім’ї американських грифів. Найбільший сухопутний птах на півночі Америки.
10) Вінценосний журавель водиться в Західній та Східній Африці. Відомі своїм «танцем залицяльників»: знаки головою, стрибки, перебігання, свисти.
11) Мандаринка відома не тільки своєю яскравою зовнішністю,а й тим, що мешкає на деревах. Поширені в Росії, Китаї, Японії, Кореї та в Тайвані. Виділяє серед інших качок мандаринку голос – він більше схожий на свист. Полювання на неї заборонено.
Цікаве про метеликів
Красиві, легковажні, безтурботні створіння − так охарактеризує метеликів більшість з сучасників й гадки не маючи, що у давнину люди захоплювались красою цих створінь, вбачаючи у них символізм просвітлення душ.
Життя метеликів не тривале, ось чому про людину, яка безтурботно проводить час, тобто, живе одним днем, не дбаючи про майбутнє, говорять, що вона подібна до метелика, більшість з яки живе від однієї доби до кількох днів. Та навіть за такого нетривалого віку самка метелика примудряється відкласти більше 1000 яєць.
«Королівські» 6 місяців буття відміряні метелику Monarch. Одначе цей представник фауни не може похвалитись королівськими розмірами, бо найбільшим метеликом у світі є Attacus Atlas із пташиним розмахом крил у 30 см, найменшим представником лускокрилих вважається мешканка Канарських островів Stigmella ridiculosa, що може продемонструвати розмах крил на 2 мм.
При розмаху крил в Attacus Atlas у 30 см можна було б припустити, що цей метелик є рекордсменом зі швидкості, але це не так, бо наймоторнішими серед метеликів є представники сімейства
бражників.
Деякі з метеликів рухаються зі швидкістю автомобіля на приміській ділянці, тобто 60 км/год. Звично вважати, що метеликам до душі тільки тропічні широти, одначе мешкають вони і у 750 кілометрах
від Південного Полюсу. Це так звані арктичні метелики, що поступаються своїм «теплолюбним» братам у красі, оскільки маючи бліді, а часом і прозорі крильцята, виглядають не надто яскраво.
Та відомо, що краса метеликів вабила людей здавна. На єгипетських фресках у Фівах, яким більш ніж 3,5 тисячі років, вже закарбовані ці істоти. Перші нічні метелики з’явились на планеті близько 250 млн років тому, денні − набагато пізніше, близько 40 млн років тому, а назагал у світі існує близько 165 000 видів метеликів і щоріч ентомологи оголошують про відкриття нових. 20 видів метеликів у свій час відкрив людству Володимир Набоков, а чисельну колекцію у 4324 екземплярів він презентував Зоологічному музею Лозанського університету.
Деякі з особин метеликів внесені у Червону Книгу, однак фахівці погоджуються, що, скоріш за все, вимирання їм не загрожує. Свого роду виключення складає парусник королеви Олександри − мешканка Папуа-Нової Гвінеї. Оскільки цей метелик має значні розміри, його уподобали колекціонери, то ж ця особина є дуже рідкісною і її слід оберігати. Деякі території оберігають лускокрилих не лише від полювальників за красою, а й від пересічних хуліганів.
Приміром, в місті Пасіфік Грув у США ціна негуманного поводження із метеликами складе 500 доларів, та чи виявляють добросердя ті, хто ними не милується, а ласує? Виявляється, що смакові якості метеликів превалюють над естетичними враженнями в Китаї, Південній Америці та Індії. Метелики загалом є ніжними та беззахисними створіннями, але тільки якщо мова не йде про хижака Calyptra eustrigata, який мешкає на територіях між Індією та Малайзією. Самці цієї особини харчується кров’ю тварин, яку здобувають, проколюючи шкіру гострим хоботком.
У тропічних широтах зустрічаються метелики, яким до смаку вже не кров, а сльози тварин. Та це радше виключення з правил і жахатись такому природному вияву не слід. Милуючись метеликами, на думку приходять тези про швидкоплинність буття. Японці, побачивши істоту із яскравими крилами у себе в домівці, тішаться, оскільки вбачають візиті прихід щастя.
Однак у країні сонця, що сходить, знають, що радість може бути і не тривалою, то ж із метеликами в Японії теж асоціюється і легковажність. Також із метеликом пов’язують національну гордість − культуру гейш у класичному мистецькому розумінні, зокрема через появу опери Д. Пуччіні «Мадам Баттерфляй» (butterfly – англ. «метелик»). У помаху крильцят метеликів уособлення людської душі вбачали племена Заїра, новозеландські маорі, мексиканські індійці, давні кельти.
У Піднебесній метелики можуть символізувати закоханість, подружнє щастя. Але можуть сприйматись і як жертовність жінки, оскільки у Китаї можуть провести паралель між метеликом і чоловіком, який «п’є сік дівчат-квітів». Із метеликами також пов’язаний острів Родос. Тут можна побачити відразу сотні тисяч метеликів сімейства медуниць. До долини Петалудес їх, певно, вабить сприятливий клімат. Але є тут і дерева стіракс, що своїм ванільним ароматом ваблять навалу червоно-жовто-золотистих створінь.
Цікаві факти про мурах
Навряд ви знали, що мурахи − це одні з найстаріших видів комах на планеті. Це неймовірно, але вчені знаходили скам’янілі рештки цих комашок віком більш аніж 100 мільйонів років! І що найцікавіше – мурахи, яких ви можете побачити зараз, не надто відрізняються від своїх прадавніх родичів.
Більш того, наразі на Землі існують 8800 різноманітних видів мурах. Трохи більше існує видів птахів – 9000. Існують як дуже маленькі мурашки, розмір яких не перевищує кількох міліметрів, так і досить великі − до 4 см у довжину. Цікаво, що мурахи існують практично повсюди (звісно, окрім Антарктиди і Арктики, а також кількох островів).
Чим ще цікаві мурахи? Ці комахи можуть їсти фактично що завгодно, вони нападають на здобич, з якою можуть справитися, а також харчуються рештками інших комах. Мураху можуть становити неабияку небезпеку не тільки для тварин, але й для людини: в Африці та Америці є так звані войовничі мурахи, які вбивають все живе на своєму шляху.
Існує чимало приказок про працелюбність мурах, але це не зовсім відповідає правді, адже зовсім не всі мурахи постійно працюють. Вчені виявили, що в мурашнику працюють (чистять житло, збирають їжу) лише 80%, а інші − нічим не зайняті. Ця частка “лінивців” залишилася незмінною навіть тоді, коли дослідники забрали частину “робочих” мурах.
У мурах, як і в усіх комах, по шість ніг, а кожна нога складається з трьох суглобів. Якби людина мала настільки ж сильні ноги, які мають мурахи, то могла б бігати зі швидкістю скакуна. Ще цікавийфакт про мурах: деякі види мурашок можуть пролежати під водою кілька днів, і оживають, якщо їх перемістити у сухе тепле місце.
Напевно, вам доводилося чути, що мурахи дуже сильні. Це справді так − мурашка може підняти вагу, яка майже сто разів важча за його власну масу!
Цікаві факти про черепах
Близько 70 мільйонів років тому за часів крейдяного періоду водилися гігантські черепахи. Вони були більшими за сучасних, досягали в довжину 3,3 м, а діаметр їх у найширшому місці становив 3,6 м. Але й сучасні черепахи вражають своїми розмірами – це справжні гіганти.
Найбільші черепахи планети – шкірясті, що мешкають у морських глибинах. Ці величезні черепахи живуть у всіх морях і океанах, крім північних.
Людиною знайдена шкіряста черепаха вага якої становила 916 кг. Середні особини сімейства шкірястих черепах важать 300-500кг, а довжина їх тіла становить 1,35-2,1 м.
Більшість черепах живуть довше, ніж сто років. Існує інформація про те що, після того як виловили
50 літню індійську черепаху, вона ще прожила в неволі 152 роки.
Черепахи є на всіх континентах, крім Антарктиди. Вони можуть жити практично в будь-якому кліматі, але для розмноження їм потрібне тепло.
При тривалому спілкуванні наземні й прісноводні черепахи без розрізняють обличчя людей, причому візуально, а не хімічним способом, що було б цілком зрозуміло.
Панцир черепахи складається зі щитків, на кожному з яких ростуть річні концентричні кільця. За ними, подібно кільцям дерев, можна визначити вік черепахи.
У шістнадцятому столітті моряки відкрили Галапагоські острови, а з ними й гігантських черепах, що там мешкали. Дуже швидко тварин стали використовувати як «живі консерви». У той час раціон моряків складався з сухарів і солонини.
Черепахи ж могли місяцями обходитися без їжі, і їх убивали в міру потреби у м’ясі. Було винищено безліч видів гігантських черепах, а від повного знищення їх врятувало винахід справжніх консервів і холодильників.
Цікаве про великих тварин
Полярний ведмідь – єдиний великий наземний ссавець, який абсолютно не боїться людини. Він буде переслідувати людей за будь-якої зустрічі, навіть велику групу мисливців. Він не кине переслідування навіть смертельно пораненим.
Блакитний кит важить як тридцять слонів і має довжину, як три великі автобуси.
Довжина мурахоїда – близько 6 футів (1,8 м), проте його рот відкривається на 1 дюйм (2,5 см).
У дикій природі лев вбиває не більше, аніж 20 разів на рік.
Черепахи, водяні змії, крокодили, алігатори, жаби, дельфіни, кити і деякі інші тварини можуть потонути, якщо пробудуть під водою дуже довго. На відміну від риб, цим тваринам потрібна певна кількість повітря для життя.
Більшість динозаврів могли жити більше ста років.
Стегозаври, гігантські динозаври, досягали в довжину 18 футів (5,5 м) і мали величезні кістяні пластини на шиї, спині і хвості. При цьому їх мозок важив лише 2 унції (56 г) і був розміром з волоський горіх.
Цікаве про тигрів
.Тигри – одні із найпрекрасніших представників родини котячих, що останнім часом знаходяться під загрозою виникнення, адже на волі тигрів лишилося усього приблизно 3500 особин. Для більшості людей ці тварини – жахливі та жорстокі хижаки, але, як і будь-яка тварина, мають свої особливості. Що ще цікавого ми знаємо про тигрів?
Цікаво знати, що тигри ніколи не нападають на людей заради їжі. Якщо ця тварини таки нападає, то тільки в той момент, коли відчуває небезпеку та загрозу життю. Але хижак може стати людоїдом після того, як спробує людське м’ясо.
До речі, тигр завжди нападає із засідки. Якщо його помітили, то продовжувати полювання він не буде, адже розгубиться. Вони можуть підробляти голоси інших тварин, полюючи. А щелепа у цих тварин настільки міцна, що вони можуть прокушувати кістки, ікла тигра можуть сягати у довжину 7 см!
Це неймовірно, але вченим вдалося з’ясувати, що тигри, щоб налякати свою жертву, можуть видавати інфразвуки. Так, звуки низької частоти можуть ввести жертву тигра у справжній транс. Хоча ефект паралічу триває всього кілька секунд, тигру цього достатньо, щоб накинутися на свій обід.
Оскільки із десяти лише декілька полювань виявляться вдалими, то тигри намагаються з’їсти якнайбільше і можуть набирати масу до 30 кг. Хоча без їжі вони можуть протриматися декілька днів, але помирають від голоду через декілька тижнів. Тигр може розганятися до швидкості 60 км/год і стрибати у висоту до 5 м.
Серед диких великих кішок лише тигр та ягуар відмінно плавають, тигри можуть проплисти близько шести кілометрів, переслідуючи свою здобич. Крім того, тигр навіть отримує насолоду від водних процедур.
У світі існувало дев’ять підвидів тигрів, але руками браконьєрів було знищено цілих три підвиди, а ті, що залишилися – знаходяться під загрозою знищення.
А що ви знаєте про розміри тигра? Довжина тіла цієї кішки може досягати 3,3 метри у довжину, а вага тигрів – до 300 кг. У дикій природі тигри живуть до 15 років, а в неволі – до 20.
Ще деякі цікаві факти про тигрів. Зір тигрів не дуже адаптований до темряви (полюють вони переважно на зорі або під час заходу сонця). Але все ж він кращий за людський у 6 разів. Тигри бачать світ у кольорах, як і люди.
Оскільки у тигрів один ген відповідає і за колір шерсті, і за колір очей, то є тигри з жовтим та блакитним (білі тигри ) забарвленням очей.
Тигри є одинаками. Самки тільки деякий час після народження дитинчат знаходяться біля них, поки ті не підростуть та не стануть міцнішими. Цікавий факт про тигрів: тигри можуть створити потомство з багатьма іншими котячими, окрім левів.
Смужки в області лоба у тигрів нагадають китайський ієрогліф, що означає «король», завдяки цьому тигри у китайській культурі отримали королівський статус.
Цікаве про котів
Чи не в кожного з нас є чотирилапий улюбленець. Але чи багато ми знаємо про своїх пухнастих друзів?
Чи знаєте ви, що серце кішки б’ється удвічі швидше, аніж серце людини. Воно встигає зробити в середньому 130 ударів.
Коти мають дуже гострий слух, адже їхнє вухо може повертатися на цілих 180 градусів! А вухом кішки керують аж десять м’язів.
Домашні коти живуть приблизно у чотири рази довше, аніж їхні дикі родичі.
Біля 10 % усіх кісточок у тілі кішки розміщені у хвості, який допомагає тварині утримувати рівновагу, особливо під час стрибків.
Тіло людини складається із 650 м’язів, а тіло кішки – з 517.
Колір очей вашого кота може змінюватися з віком.
Коти відчувають запахи у чотирнадцять разів сильніше, аніж люди, адже в цих тварин є біля 80 мільйонів нюхових рецепторів. Ми ж з вами маємо лише близько 20 млн.
Про котів породи “сфінкс”
Сфінкс – це дуже незвичайна порода котів, так звана «лиса» кішка. Чимало людей порівнюють котів породи сфінкс з декоративними щурами і відчувають до цих тварин огиду. Інші ж, навпаки, щойно побачивши цього дивовижного котика, закохуються в нього без пам’яті.
Якщо ви думаєте, що ця порода – винятково результат сучасної генної інженерії, ви помиляєтеся, адже згадки про котів без шерсті зустрічаються ще в стародавніх античних документах, «лисі» коти навіть зображені на багатьох предметах мистецтва. Стародавні єгиптяни, наприклад, обожнювали котів, гранітними сфінксами вони прикрашали храми.
Цікаво, що шкіра котів породи сфінкс має здатність пітніти, коли спекотно, а також засмагає на сонці, тобто має ті ж властивості що і людська. До речі, незважаючи на те, що сфінкс – кішка безшерста, кожна особина має своє неповторне забарвлення, яке визначити можна лише в дитячому віці, доки у кошеняти-сфінкса ще зберігається певний пушок – дитяча шерстка (якщо вона в нього взагалі є). Потім забарвлення проявиться прямо на шкірі тварини, немов татуювання.
Вперше про котів цієї породи заговорили на початку 20-сторіччя, коли котів-сфінксів почали розводити в Нью-Мексико. Але згодом їх розведення припинилося. Друга хвиля захоплення сфінксами розпочалася в 1966 році в канадській провінції Онтаріо. До речі, коти породи сфінкс багатьма організаціями та клубами досі не визнані як окрема порода, але навряд цей факт надто засмучує господарів цих космічних котиків, що схожі на таємничих прибульців.
Цікаві факти про мавп
Кажуть, що людина походить від мавпи. Ми не будемо стверджувати, що це правда, або ж заперечувати цю теорію, а лише розкажемо кілька цікавих фактів про мавп, які в чомусь підтверджують її, а в чомусь, можливо, спростовують.
Позіхання мавпи означає, що вона втомилася або чимось незадоволена.
Мавпи ніколи не застуджуються.
Мавпи крикуни – найгучніші мавпи. Їх завивання можна почути на відстані до 10 миль.
Мавпи живуть групами і подорожують разом, щоб знайти їжу.
А ось ще цікаві факти про мавп.
Мавпи живуть на деревах, полях, горах, лісах і навіть на високогірних рівнинах.
Мавпи можуть розмножуватися в будь-який час року.
Мавпи-павуки є справжніми кінозірками – вони з’являлися у фільмах частіше, ніж будь-які інші породи мавп.
Мавпи використовують вокалізації, вирази обличчя і рухи тіла, щоб спілкуватися.
Мавпи висловлюють прихильність і хороше ставлення до інших своїх родичів, доглядаючи одне за одним.
У деяких з мавп є чіпкі хвости, якими вони можуть користуватись, як руками.
Цікаво про комах
Комахи – чи не найбільш загадкові істоти на нашій планеті. Їх мільярди на планеті, вони бувають гарними, заворожуючими, надокучливими, кусючими… Але що ж ми насправді знаємо про комах?
Як ви гадаєте, які комахи найбільш витривалі з усіх? Це, звісно, комарі. Вони не лише прекрасно себе почувають в умовах теплого клімату, але й на холодних північних територіях Канади, Сибіру і навіть на Південному полюсі!
Цікаво, що комахи чують за допомогою тисячі волосків на тілі, приміром, самець комара має на своїх вусиках кілька тисяч таких волосків, які вібрують і передають сигнал в центральну нервову систему.
Ви гадаєте, що бджоли та мухи гудять? Зовсім ні, в них немає спеціальних органів для гудіння. Ці звуки видають їхні крила на високій швидкості.
Ви думаєте, всі комахи вже відкриті науковцями? А от і ні! Щороку вчені віднаходять у куточках нашої планети близько 10 тисяч видів нових видів комах. На їхню думку, науці ще не відомо близько мільйона цих істот.
А як у комах із зором? Комахи сприймають більш широкий діапазон світла, аніж люди. Деякі комахи можуть навіть бачити промені ультрафіолету, а чимало жуків – навіть інфрачервоні! Цікаво, але вони не можуть фокусувати свої очі і можуть чітко розгледіти об’єкт лише з відстані у кілька сантиметрів.
Лінза ока у комах має вигляд опуклого шестигранника (т. зв. фасетки). У таких комах як бабка око може складатися з величезної кількості фасеток, приблизно з 30 000. Причому кожна фасетка відображає лише певну частину об’єкта.
Саме
тому комахи не сприймають об’єкти як люди – цілком. Картинку дійсності комахи бачать, наче мозаїку. Комахи не мають повік, тому їхні очі завжди відкриті
Істоти з найдовшою тривалістю життя
На нашій планеті є живі організми, тривалість життя яких в кілька разів може перевищувати тривалість життя людей.
Говорячи про довгожителів серед тварин в першу чергу згадують про черепах. Галапагоська черепаха Гаріетта, яка померла від серцевої недостатності у віці 175 років в червні 2006 року, вважалась останньою живою представницею легендарної експедиції Чарльза Дарвіна. А черепаха-алдабра на ім’я Айдвата, ще одна найстаріша черепаха, померла у віці 250 років в березні 2006 року.
Тривалість життя великих трубчастих черв’яків Lamellibrachia може сягати 250 років, а їхня середня тривалість життя становить 170 років. Ці черв’яки живуть серед вуглеводневих отворів на дні океану.
Гренландські кити, відомі також як полярні кити, є найбільшими довгожителями серед ссавців. Були знайдені деякі гренландські кити, у яких з тіла стирчали наконечники зі слонової кістки, що залишилися після невдалих спроб китобійного промислу, які робилися ще 200 років тому. Найстарішому представнику гренландського кита близько 211 років.
Як не дивно, але серед істот з найдовшою тривалістю життя є й одомашнені – це карпи коі. Деякі види цих рибок можуть прожити більше 200 років. Найстарішим карпом коі вважається риба Ханако (Hanako), яка померла 7 липня 1977 року у віці 226 років.
Великі морські молюски гуідаки, які мешкають в затоці Пьюджет-Саунд, що в Тихому океані живуть щонайменше 160 років. Вони вирізняються довгою “шиєю”, або так званими сифонами, які можуть виростати до одного метра в довжину.
Але видом з найдовшою тривалістю життя на Землі є Turritopsis nutricula – це практично безсмертні медузи. Цей вид медуз, можливо, є єдиними істотами у світі, якому відомий секрет вічної молодості. Ці медузи здатні переходити зі стадії дорослішання в незрілу стадію поліпа і назад, у них немає природного обмеження тривалості життя. Зараз фахівці вивчають цих медуз, щоб визначити, яким чином їм вдається повернути процес старіння назад.
Цікаве про дельфінів
Дельфін – чи не найзагадковіша тварина у цілому світі. До цих пір, попри стрімкий розвиток науки, таємниця дельфінів ще не розкрита. Приміром, лише нещодавно у дельфіна була відкрита здатність до ехолокації!
Чимало питань викликає і походження дельфіна. Ці тварини спочатку зародилися в океані, але потім вийшли на поверхню, щоб через багато тисяч років знову повернутися у глибини океану. Крім дельфінів, назад в Океан повернулися кити, морські котики, тюлені, моржі та ін.
Загалом під словом «дельфін» вчені розуміють більше сімдесяти видів тварин,
які належать до китоподібних і існують у найрізноманітніших умовах: у морях, океанах та навіть річках. Дельфіни завдяки особливій гідродинамічній формі тіла у воді можуть розвивати швидкість до 50 км/год. Їхня шкіра спеціально призначена для подолання супротиву води.
Неймовірно, але якщо показати дельфіну дзеркало – він розуміє, що бачить сам себе, а також він може розуміти нескладні вислови і навчатися не механічно, а повністю усвідомлюючи свої дії. Дельфінів часто використовують у військових цілях як розвідників чи для патрулювання, а також для пошуку затонулих речей. Цікаво, що отримані навички ці надзвичайно здібні тварини можуть передавати своїм нащадкам.
Дельфін дихає повітрям, для чого підіймається на поверхню один раз чи двічі за хвилину. Як виняток, ці тварини можуть знаходитися під водою до семи хвилин. Щодо органів дихання, то дельфіни мають одну велику ніздрю, яка забезпечує їхній організм киснем.
Дельфіни добре ставляться до людей, хоча гострих зубів в їхній пащі більше, аніж у крокодила. Наприклад, вже 150 років на півдні Бразилії дельфіни допомагають місцевим рибалкам, подаючи сигнал, коли потрібно закидати сітки у воду.
Цікаве про риб
Підводний світ та його мешканці є невичерпними джерелами неймовірних фактів, адже вчені досі відкривають нові види риб, знаходять представників світу риб, які вважалися вимерлими багато тисяч років тому.
Найбільш плодовитою істотою на планеті без сумніву можна назвати самку тріски. За один шлюбний сезон вона може відкласти більше 6 млн. ікринок!
Іноді в день вона відкладає кілька сотень тисяч ікринок, але виживає з них зовсім небагато. Справа в тому, що ікру і мальків поїдають різні мешканці моря. Тому (для компенсації) риби і відкладають так багато ікри.
Групери відносяться до числа найбільших кісткових риб, знайдених в теплих морях. Деякі риби важать 4500 кг, як цілий слон! Ці величезні риби нічого не бояться і нападають на всіх, хто наближається до їх території. Відомі випадки, коли вони вбивали водолазів, приймаючи останніх за великих хижаків.
Летюча риба вистрибує з води зі швидкістю 32 км\год! Відштовхуючись хвостом від поверхні води, вона злітає в повітря, а коли падає, знову вдаряє хвостом по воді і знову летить вгору. Трапляється, що риби злітають на висоту до шести метрів і летять над водою близько 400м!
Як ви думаєте, скільки може коштувати акваріумна рибка? Але мова йде не про звичних скалярій чи гурамі, а про найдорожчу рибку у світі. Це − риба-дракон або так звана арована. Ціна на неї залежно від забарвлення коливається в межах $ 80.000. Але це ще не все! Якщо вам сподобається платинова арована, яка виростає до 40 см, вам доведеться розщедритися на 400 000 доларів!
Найнебезпечніші риби планети
Морські глибини залишаються скарбницею незвіданих таємниць навіть у нашому високотехнологічному столітті, а підводні мешканці продовжують таїти небезпеку. Деякі із представників іхтіофауни якщо не атакують, то неодмінно налякають чи викличуть нестримну відразу.
Дослідники морського дна і затяті дайвери знають, із якими рибинами краще не зустрічатись.
Радять не знатись із білою акулою, яка населяє усі океани планети. Завдяки специфічному непримітному окрасу, рибина довжиною більше ніж 7 метрів і вагою понад 3 тони здатна сховатись від людського ока і уваги своїх ворогів. Від трьох тисяч трикутних зубів хижачки із силою укусу 150 кг на 1 см важко врятуватись її улюбленим ласощам − морським левам, тюленям та котикам.
Страшнішою від білої акули може бути тільки тигрова акула, яка за небезпечністю і ненажерливістю наздоганяє свою сестру. Вага цієї підводної мешканки-хижачки подекуди сягає більше тони. Не менш небезпечною від крупних морських хижаків є дрібна прісноводна піранья, недарма південноамериканські індіанці прозвали її «зубатим дияволом». Рибини, завдовжки у 20-30 см, атакують свою здобич зграйками, щойно відчують запах крові, а гострі трикутні зуби піраньї та сильні щелепи здатні перекусити людський палець.
Говорячи про найнебезпечніших риб на планеті, окремої згадки заслуговують особини, що несуть загрозу не стільки велетенськими розмірами та гострими зубами, а вчиняють шкоду за допомогою сильнодіючої отрути. Мешканка морських глибин мурена, наносячи укус жертві, залишає на шкірі рвану інфіковану рану. Втім, маючи змієподібний тулуб і загалом відразливий вигляд, водна хижачка зрідка нападає першою і послуговується своїми гострими зубами радше задля оборони себе і свого помешкання.
За допомогою надзвичайної трутизни обороняється і морська змія. Зазвичай, від моменту її укусу до вбивчої дії отрути минає кілька хвилин. Найотрутнішою рибою у світі є «риба-камінь» або ж бородавчатка, яка мешкає уздовж узбережжя тропічних морів Індійського і Тихого океанів. Бородавчаткою її назвали через нарости, що рясно вкривають її тільце довжиною у 20 см. Через надзвичайно сильний больовий шок зустріч людини чи інших ворогів-подразників із рибою-камінь найчастіше завершується трагічно.
Не зважаючи на смертоносну дію отрути, ця небезпечна рибина є одним із улюблених делікатесів мешканців тихоокеанських країн. Схожими властивостями може похвалитися і риба-фугу − ще одна небезпечна мешканка морських глибин. Отрута риби-фугу неймовірно токсична і призводить до летальних наслідків у половині випадків контактування з нею. Однак прагнучи полоскотати нерви, відвідувачі японських ресторанів часто замовляють цей делікатес, пам’ятаючи, що помилка кухаря може коштувати їм життя.
Золоті рибки – унікальне творіння природи
Золоті рибки мають найдовшу історію з усіх акваріумних рибок. Вони, як одомашнена форма золотого карася, були виведені в Китаї понад ще понад 1500 років тому, де китайські селекціонери скористалися мінливістю карася в забарвленні й у формі тіла і зайнялися культурою декоративного карася.
Золоті рибки вважаються унікальними у своєму роді – у них практично немає шлунка, травний тракт розташований на самому початку. Тому, вони повинні багато та часто їсти.
Зазвичай, годувати золотих рибок необхідно не частіше чотирьох-п’яти разів на день. Якщо додати в годівницю забагато корму, його надлишок почне псуватися, що призведе до забруднення води в акваріумі і неприємного запаху.
Найбільші золоті рибки досягають в довжину 38 сантиметрів і водяться вони в Гонконзі. Назва таких рибок – Bruce.
Найстарішою золотою рибкою в світі була рибка Тиш. Ставши неймовірно популярною, вона померла у своєму акваріумі на 43-му році життя. Цю рибку в 1956 році виграв хлопчик Пітер в розважальному парку в Йоркширі, в Англії. Про неї дбали його батьки, які вважали Тиш членом своєї сім’ї.
Поховали Тиш у срібній коробочці. Як «акваріумну довгожительку», Тиш занесли до Книги рекордів Гіннесса. Була ще одна довгожителька, яка померла в 1980 році у віці 41 рік.
Цікаве про змій
Змії – це чи не найзагадковіші істоти, які спрадавна асоціювалися з мудрістю та хитрістю. Цікаво, що у В’єтнамі пітони є дуже популярними домашніми улюбленцями, окрім того, їх розводять фермери заради красивої шкіри та жиру, який використовують у лікувальних цілях.
У деяких країнах отруйних змій використовують як сторожових псів, адже змії, на відміну від собак, можуть обходитися без їжі протягом місяця, їм потрібна лише вода. Так, спеціальних фірмах у Африці гадюк здають напрокат людям, які їдуть у відпустку і хвилюються щодо проникнення злодіїв у квартиру чи будинок.
Ще дещо цікаве про змій. У місцевостях, де водяться змії, селяни часто розводять неотруйні породи, щоб впоратися з ненажерливими гризунами, адже змії є прекрасними безшумними мисливцями. В Індії ж щорічно влаштовують зміїні «біги», де змагаються кобри. Саме кобр індуси вважають найрозумнішими з усіх змій.
До речі, по всьому світу налічується більше 3000 тис. видів змій, які водяться на всіх континентах, окрім полярних областей. На деяких островах світу змій немає зовсім. З трьох тисяч видів лише 375 – це отруйні змії. Найотруйнішою крупною змією є королівська кобра, один укус якої може вбити слона!
Цікаве про жирафів
До представників тваринного світу африканського континенту − жирафів − можна застосувати велику кількість епітетів із приставкою «най». Жираф є найвищим із ссавців на планеті, самці жирафів можуть сягати у висоту 5 метрів, а їх вага може коливатись у межах 2 тонн, причому чверть цієї ваги складає саме шия. Отже, сьогодні на вас очікують тільки найцікавіші факти про жирафів:)
Цікаво, що довжина язика жирафа, який за кольором є чорним, складає близько 50 сантиметрів, а ще жирафи можуть похвалитись довгим хвостом, подекуди він сягає 2,5 метра. Жирафів називають надзвичайно миролюбними і добрими тваринами, однак вислів про те, що в них велике серце варто сприймати буквально.
Якщо вага жирафа може становити 2 тонни, то 10-12 кг з них важить саме серце, яке б’ється 170 разів на хвилину і пропускає крізь себе 60 літрів крові на хвилину, внаслідок чого кров’яний тиск жирафа перевищує людські показники в три рази.
Ще дещо з цікавих фактів про жирафа. Без сумніву, славу жирафам забезпечили їх довгі шиї, подекуди у 2 метри. Шия жирафа має схожість із шиєю людини, бо як і у людей, складається з 7 хребців. Однак люди, на відміну від жирафа, спати стоячи не вміють, а от ця дивовижна тварина дрімає стоячи!
Щоправда, сон у вертикальному положенні триває не більше 10 хвилин і не більше 6 разів на день. Тільки в дуже рідкісних випадках жираф лягає на землю, частіше все-таки спить стоячи, підпираючи голову гілками, щоб не впасти. Власне, з падіння і починається життя жирафи, бо новонароджені малюки падають з двометрової висоти, але вже через годину після свого народження дитинча жирафа починає ходити.
Що ще цікавого можна розповісти про жирафів? Вік тварини визначає колір плям на шкірі − чим вони темніші, тим старша особина, а сам малюнок в кожного жирафа унікальний. Практично весь свій день жирафи проводять, пережовуючи їжу, харчуючись від 16 до 20 годин на день, хоча такої кількості їжі вони не потребують. Їх просто захоплює сам процес жування листя з дерев.
Кумедно, але жирафи єдині з усіх тварин, які не вміють позіхати. Принаймні, вченим за всю історію спостережень не вдалося вполювати на цьому занятті жодного довгошийого. У жирафів дуже сильний удар ногою, він звалює ніг навіть лева, котрий через страх полює в основному на дитинчат жирафа, які відстають від стада. Водночас, не маючи зовнішнього природного ворога, ці красиві тварини зараз опинились на межі зникнення.
Людина, вбиваючи жирафа через окрас його шкіри, а раніше за часів колонізації Африки, просто заради забави чи задля розширення сільського господарства, посприяла тому, що на всій планеті жирафів залишилось не більше 100 000 особин, а за останні 10 років на Землі кількість жирафів скоротилося на третину. Найрідкісніший із підвидів жирафів, жираф Ротшильда, якого у дикій природі налічується всього лише кілька сотень, опинився під загрозою зникнення.
Цікаве про верблюдів
Розповіді про верблюдів, які багато днів бредуть по пустелі без води та їжі, дійсно вражають. Це не перебільшення, ці тварини дійсно чудово пристосовані до складного життя в пустелі. Однак, усупереч думці, верблюд запасає поживні речовини зовсім не в шлунку.
На відміну від багатьох ссавців, у верблюда немає підшкірного жирового шару. Жир накопичується у горбі, і коли їжі та води стає недостатньо, верблюд використовує свої запаси.
Жир є не лише джерелом енергії, а й джерелом води, яка утворюється при розчепленні жиру.
Ще дещо цікаве про верблюдів. Верблюд може обходитися без води протягом кількох днів, але внаслідок зневоднювання тварина втрачає близько 25% своєї ваги. І коли, зморений спрагою, верблюд дістається води, він з легкістю може випити 100 л за 15 хвилин. Вода швидко дістається всіх тканин, а вага швидко відновлюється.
Навряд ви знали,що вага дорослого верблюда становить 500 – 800 кг, а репродуктивний вік починається з 2-3 років, а термін життя цієї тварини становить близько 40 років.
Верблюд – вегетаріанець. Його шлунок може перетравлювати будь-яку траву, в тому числі колючу та солону.
Цікаво, що верблюди дуже добре вміють плавати, хоча більша частина всіх ссавців із великими водоймами рідко зіштовхувалась.
Верблюди живуть гаремами. В групі з 15 особин є лише один самець. Рідко зустрічаються самці, що ведуть самотній спосіб життя.
Це дуже витривалі тварини. За день вони можуть перенести вантаж від 200 до 300 кг на відстань 50 км.
Цікаві птахозвірі
Птахозвірі − це дуже дивні тварини. Вони живуть тільки в Австралії та на прилягаючих до неї островах. Їх назвали так тому, що вони, з одного боку нагадують звірів, адже покриті хутром, годують дитинчат молоком, мають чотири ноги, а з іншого – несуть яйця, а це характерно для птахів. І що цікаво, вони мають дзьоб. Таких тварин на землі є лише два види. Перший вид – єхидни, а другий – качкодзьоби.
Єхидн існує всього два види: австралійська й тасманська. Основною їжею єхидн є мурахи та терміти. У способі харчування вони схожі на мурахоїдів. Дозволяють мурахам обліпити свій довгий язик, а потім втягують їх у дзьоб. Єхидни, як і більшість ссавців, узимку впадають у сплячку, а навесні скидають старі голки та шерсть. Голки добре захищають єхидн, як і їжаків.
Цікаво, що єхидни багато часу проводять, наводячи «красу». Природа наділила їх незвичайним «гребенем». Це другий палець задньої ноги, що має зазубрений пазур. Ним вони чистять свою шкірку.
Цікаве про собак
«Чим більше я пізнаю людей, тем більше починаю поважати собак». Авторство цієї фрази приписують кільком давньогрецьким мислителям і суспільним діячам, а також нею вправно користуються відомі сучасники. Що ж, людство визнало, що собака − не тільки домашня тварина, а й друг, який розважить, підтримає, і не зрадить. Отже пропонуємо вашій увазі дещо цікаве про собак.
Першою твариною-супутником людини у кам’яному столітті став вовк, а від приручених вовків і шакалів людина отримала сусідство − «одомашнення» собаки. Втім, згідно із теорією американських біологів, собака приручився сам, або навіть приручив людину. Як і в звичному вченні, предками собаки були вовки, яких полишила зграя,..то ж вони перебралися ближче до житла людей.
Ці особини, аби вижити, змушені були не тільки не нападати на людей, а й завойовувати їх довіру. Тому сучасні вчені схильні вважати, що вовки-вороги перетворилися на собак-друзів давньої людини. Втім, ще одне дослідження довело, що у Новому Світі собаки пішли не від вовків. Ці особини були нащадками собак з Азії і Європи, тобто мігрували до Америки разом з людьми.
А входження собаки у життя й побут людини почалося 15 тисяч років тому в Східній Азії. Це думка шведського генетика Петера Саволайнена. Його колега, американський біолог Роберт Вейн більше схильний вважати, що це сталося мінімум 40 тисяч років тому.
Найекзотичніші породи собак
Собака, перший представник тваринного світу з приручених людиною, від самого початку товаришування допомагав людині впольовувати дичину, оберігав оселю тощо. Від тих подій 20-ти тисячолітньої давнини багато що змінилось і тепер поряд із тим, що чотирилапі і далі вартують спокій людей, несучи службу в міліції і на кордонах, деякі породи стали просто окрасою інтер’єру і можливістю завдяки екзотичній породі підкреслити статус і спосіб життя господаря.
З-поміж понад тисячі порід собак, які різнять їх за екстер’єром, розмірами, характером, є дуже незвичні особини.
За схожість на мавп зоологи виділяють породу аффенпінчер. Це маленький кімнатно-декоративний собака, який вже у XVII столітті вправно впольовував щурів.
Головою ягняти і серцем лева природа і селекціонери нагородили бедлінгтон-тер’єра, відзначаючи, що це вельми делікатний і охайний, майже аристократичний пес. Бедлінгтон-тер’єри з’явились на світ початку XIX століття. У давні часи вони були вправними полювальниками на дрібного звіра − лисиць, борсуків, ласок, видр, зайців і кролів. Одначе зараз володарі розплідників відгукуються про них як про дратівливих і запальних особин.
Поважність неаполітанського мастифа викликає неабияке захоплення в людини, а от про безліч шкіряних складок говориться як про кумедне явище. Неаполітанський мастиф може на рівні генетичної пам’яті відчувати дух боїв гладіаторів, оскільки є прямим нащадком давніх бойових собак, які брали участь у битвах і цькуванні диких звірів на аренах Стародавнього Риму.
Ще одного собаку, дещо меншого за попередньо згаданого розмірами, впізнають за складками шкіри. Це шарпей, морда якого робить тварину схожою на бегемота, а як тільки-но цей собака роззявить пащу, то можна помітити синій твердий язик.
Премію за складність вимови назви породи могли б присудити мексиканському голому собаці ксолоітцкуінтлі. Окрім незвичного найменування назви цей собака може похизуватись неординарним виглядом і веселим характером. Здавна вважається, що перебуваючи у компанії ксолоітцкуінтлі, його господар менше хворіє.
Одним із найбільших собак у світі зі зростом у холці понад 80 см вважається комондор. Цю угорську вівчарку порівнюють із шваброю, якою у побуті користуються господарки. Виною такому непоетичному порівнянню довге біле хутро комондора, що згортається у шнурки. Втім, ця, здавалося б незручність, не заважає комондору бути королем серед порід угорських білих пастуших собак.
Хутро, що нагадує риб’ячу луску, виділяє з-поміж решти порід бергамаско. Це ще один представник собачого світу, призначений допомагати людині пасти худобу. До найрідкісніших порід у світі кінологи відносять породу чинук, яку на початку XX століття вивів американець Артур Уолден, який постав собі за ціль отримати підвид собаки, що за швидкістю перевершував би хаскі. Порода, що її у результаті отримав Уолден, була названа на честь невтомного собаки Чинука.
Антарктична експедиція, в яку відправився адмірал Берд, була оснащена упряжками чинуків, при чому на кожного собаку у в’язанці припадало понад 150 фунтів вантажу. Звично вважати, що собаці сама природа веліла попереджати про небезпеку чи сповіщати про радість гавканням, але на екзотичну породу бассенджі це загальне правило не розповсюджується. Одна із найдавніших порід собак походить з африканського Нілу і окрім бассенджі цих собак знають як конго-тер’єр і навіть ням-ням-тер’єр. Замість гавкання ці собаки воліють гарчати і верещати а те, що бассенджі доглядають свій туалет на кшталт кішок, не зважає їм вважатись одними із найвірніших друзів людини.
Ще цікаве про собак. Від дня першого приручення минуло багато часу, а людина почала виводити нові породи чотирилапих друзів, в залежності від клімату територій та цілей: мисливства, рятувальних операцій, пошуку. Більшість з порід собак виведені упродовж останніх 500 років. Найдавнішими породами є шарпей, пекенес та сибірська лайка, а також сибірський хаскі, аляскинський маламут, і коллі.
Натепер у світі налічується кілька тисяч порід собак. Деякі із їх представників допомагають на полюванні (фокстер’єри, лайки), стережуть отари, охороняють будинки й кордони (вівчарки, сенбернари), супроводжують незрячих (лабрадор, різеншнауцер), а є й такі, що просто слугують компанією і окрасою побуту, є хатніми улюбленцями (пінчер, болонка, шпіц).
За півтора десятка тисячоліть, які ці тварини співіснують поруч із людиною, собаки опанували майже людські навики. До прикладу, навчились розпізнавати мову жестів і розрізняти вирази обличчя людини. Крім того, як з’ясували нейробіологи з університету Флориди (США), собака може сприймати і сигнали господаря, яких той і сам не усвідомлює. До прикладу, чотирилапі друзі людини, яка страждає на епілепсію, можуть передбачити напад, що наближається і відреагувати на майбутню небезпеку неспокійною поведінкою.
Ну а реальних випадків, коли тварина, передчуваючи наближення катаклізмів, намагається розбудити господаря вночі, примусити вийти із будівлі, якщо мова йде про землетрус, чимало. Ці загадкові здібності собак ось вже багато років досліджує професор біології Кембриджського університету Руперт Шелдрейк. Він збирає словесні і задокументовані свідоцтва унікальних можливостей домашніх улюбленців, не полишаючи надії, що колись йому самому вдасться знайти їм пояснення, а також детально пояснити людям поведінку собак.
5 порід собак, яких зручно тримати у квартирі
Найбільш зручними для міських квартир вважаються собаки середнього розміру. По-перше, вони не вимагають забагато простору чи часу для прогулянок. По-друге, вони не такі вразливі як більшість зовсім мініатюрних собачок. Тож, які саме породи собак підійдуть для життя у місті? Топ 5 порід собак, яких зручно тримати у квартирі.
Пудель – дуже розумний та охайний пес, і до того ж – гіпоалергенний. Пудель відмінно ладнає з дітьми, прекрасно дресирується. Охоронця з пуделя не вийде, аж надто він
доброзичливо до всіх ставиться. Плюси пуделя: практично не линяє, добре дресирується, доброзичливий. Мінуси: потребує регулярного догляду та стрижки.
Далмантин
Яскрава шерсть незвичайного забарвлення та доброзичливий характер собаки породи далматин – це справжня гарантія, що з таким песиком ви не залишитесь непоміченим у будь-якій компанії. Помірний темперамент далмантина підійде будь-якій людині. Однак далматинці полюбляють самостійність і не так добре дресируються, тож відпускати з повідка його при першій нагоді не варто. Плюси далматинців: вимагають мінімального догляду, спокійні. Мінуси: 10-12% далматинців мають проблеми зі слухом, що можуть призвести до глухоти.
Бордер-коллі
Це найбільш здібна до навчання та дресирування порода собак, саме тому бордер-коллі здобула собі славу найрозумнішого пса у світі. Насправді, коллі дійсно дуже кмітливі, але до того ж ще надзвичайно хитрі. Початковим призначенням собак цієї породи було випасання овець, тож не дивно, що бордер-коллі славляться своєю спостережливістю, активністю та рухливістю. Плюси бордер-коллі: чудово дресирується, активна, але лагідна собака, гарно ладнає з дітьми. Мінуси: темперамент бордер-коллі вимагає тривалих прогулянок та фізичного навантаження хоча б кілька разів на тиждень.
Міттельшнауцер
Це середня за своїм розміром собака, виведена від породи шнауцерів. Цей пес відрізняється кмітливістю та енергійністю. Міттельшнауцери – дуже рухливі, навіть стрибучі, нерідко стають переможцями з дог-фрізбі. Ще одна показова риса цієї породи – хитрість, тож старайтесь не розкривати перед песиком слабкі сторони, він може злегка скористатися ними. Міттельшнауцер гарно ладнає з дітьми, тож стане ідеальним варіантом родинного улюбленця, або песиком вашої дитини. Проблем зі здоров’ям ці песики зазвичай не мають. Серед очевидних плюсів – вони відмінно дресируються і чудово ладнають з дітьми. Мінуси хіба що у їх шерсті – її потрібно підстригати.
Американський стаффордширський тер’єр
Американський стаффордширський тер’єр або амстафф, чи то просто стафф – дуже енергійний песик середнього розміру. Це собака-компаньйон, яка любить грати з дітьми і терпляче ставиться до інших домашніх тварин, з якими ділить будинок. Амстаффи вважаються одними з найкращих собак-захисників завдяки своїй міцній статурі та вродженому інстинкту безпомилково визначати «серйозні» ситуації.
Амстаффи емоційно залежать від своїх хазяїв, але потребують твердої дисципліни. Пес цієї породи складе чудову компанію активній людині, що полюбляє займатися спортом. Серед інших плюсів американського стаффа – відсутність проблем зі здоров’ям. Мінус – потреба у вихованні та систематичному фізичному навантаженні, яке має замінити йому схильність до агресії.
Цікаві факти про коней
Коней за висотою холки розділяють на дуже дрібних (до 140 см), дрібних (до 149 см), середні (до 159 см), великих (до 170 см), дуже великих (від 179 см). Найменшою є порода аргентинські фалабелла, висота яких досягає всього лише 70 см! Найбільшою ж – англійські шайри, їх висота досягає до двох метрів.
Вага у різних за породами коней є також різною. Наприклад, у дорослих ваговозів вона досягає 700-900 кг, у верхових – біля 500 кг, поні – 100-200 кг. Також є породи мініатюрних поні, що мають вагу у дорослому віці близько 14 кг.
Ще дещо цікаве про коней. Цікаво те, що органи чуття у коней розвинені краще, ніж у людей. Коли на шкіру коня сідає комаха, він це відчує. Кінь за 1 – 1, 5 м може відчути запах трави. Також за запахом він може впізнати свою збрую, сідло, матір впізнає лоша та навпаки. Вони мають дуже чутливі губи. Якщо в годівницю насипати овес та декілька горошин, кінь вибере весь овес, а горох залишиться. Також коні мають чутливі копита, тому їх і потрібно підковувати.
Кут зору кінь має майже 360 градусів, тобто він може побачити те, що відбувається збоку та позаду нього. Сонце не може засліпити коня. Вони розрізняють такі кольори: зелений, жовтий, червоний, синій. І саме в такому спадаючому за яскравістю порядку. Щоб побачити об’єкт, який розташований ближче, ніж 4 м, кінь повертається до нього то один, то іншим оком, адже саме 4 м становить точка сходження напрямку очних осей.
Кут зору кінь має майже 360 градусів, тобто він може побачити те, що відбувається збоку та позаду нього
Коні дуже бояться бджіл. Кілька десятків укусів цих комах може вбити дорослу тварину.
Легені коні мають об’ємом 50 л. Серце має вагу близько 4 – 5 кг. Якщо ж це «працездатний» кінь, то його серце може досягати ваги 8 кг.
Ще порція цікавих фактів про коней. Середня тривалість життя цих тварин 20-25 років. Але відомо випадок, коли кінь прожив 62 роки. Його кличка – Старий Біллі. Народився 1760 році у Ланкширі, а дожила тварина до 1822 року. Череп цього коня зараз зберігається у Белфордському музеї. Серед поні максимальна тривалість життя не перевищувала 54 роки.
Кінь по кличці Семпсон породи шайр мав вагу в дорослому віці 1524 кг, а зріст 2 м 19 см. Цього велетня виростив Томас Кліверж.
Найсильнішим конем вважається жеребець по кличці Форс. Він вантаж масою близько 23 т провіз на відстань 35 м
Найменший дорослий кінь породи аргентинський фалабелла мав зріст 38 см та майже 12 кг.
Найдовша грива – 3 м 4 см – гідність англійського жеребця Діно.
Найсильнішим конем вважається жеребець по кличці Форс. Він вантаж масою близько 23 т провіз на відстань 35 м. У 1970 році жеребець Стіпрайс посилив вантаж майже 28 т.
Коні можуть давати гібриди при спарюванні з іншими представниками їхнього роду. Корисними для людей є мули – гібриди коней з віслюками. Вони витривалі, спокійні, мають велику силу. Тривалість їхнього життя 50 – 60 років, що перевищує майже вдвічі тривалість життя коней.
Неймовірні мешканці Тихого океану
Тихий океан – найглибший та найбільший океан у світі. Його площа становить близько 180 млн. км2. Найбільша глибина – 11022 км – Маріанська западина. Екватор поділяє океан на дві частини – на північну та південну. Оскільки більша частина території океану розташована біля екватора та в тропічних широтах, то і тваринний світ там дуже різноманітний.
Морською видрою або морським бобром інколи називають каланів – тварину, що веде напівводяний спосіб життя. Вона чудово адаптована до існування в морському середовищі. Ця тварина може пірнати на глибину більшу за 20 метрів, але робить це рідко. Були зафіксовані занурення на 40 м та 97 м (це – найглибше ).
Найдовший час занурення 4 хв 25 с. Зазвичай – до 1 хв 30 с. Ці ссавці – одні із тих тварин, що використовують так званий інструмент – коли тварина плаває на спині, то у лапах вона тримає камінь, що потім використовує для того, щоб розбити міцні оболонки мідій. Широко розповсюджена думка, що калани, коли засинають, тримаються передніми лапами, щоб течія не понесла їх у відкрите море.
Дюгонь ще називають русалкою, сиреною, морською дівою, морською коровою. Останню назву вони, напевно, отримали, тому що, як звичайні корови, вони «пасуться» на підводних океанських «полях», що складаються з морської трави та водоростей. Ці рослина дюгонь може вирвати з корінням завдяки своїм міцним губам. Тварини не приносять ніякої шкоди та спокійні. Довгий час людину приваблювало м’ясо, жир та шкіра дюгонів.
Голонтурії, інші назви – морські огірки або морські кубушки, відносяться до голкошкірих. Але, на відміну від інших представників цього типу, їхнє тіло не покрите шипами, червоподібне та продовгувате. Деякі види морських огірків мають кулясту форму. Ці тварини можуть рухатися за допомогою трьох рядів ніжок порівняно з іншими представниками голкошкірих, що зазвичай лежать на дні океану. Також багато представників типу людина вживає в їжу – це трепанги.
У водах Тихого океану можна зустріти ще незвичайної краси ракушку – морського равлика Конус, але потрібно бути обережним, адже він отруйний. Для порівняння: від укусів акули щороку гине 1 людина, від укусів цих тварин – 2-3. Людину приваблює краса ракушки морського равлика і вона бере її в руки. Найчастіше зараження відбувається під водою, об гостру конусоподібну верхівку ракушки можна вколотися. Коли зараження відбулося, людина немає достатньо часу, щоб виплисти та отримати медичну допомогу. Тим паче, що у цей час вона буде страждати на сильний біль.
Також у Тихому океані проживають кашалоти (представники зубастих китів), смугасті кити, морські леви, морські котики, північні котики (цінні для людини своїм хутром), моржі, що знаходяться на межі зникнення. У районах тропіків налічується понад 2000 тис. видів риб, у на північному заході – близько восьми сотень тисяч. Серед них лососеві, анчоуси, оселедцеві та тріскові. Велика кількість найпростіших, молюсків, членистоногих та кишковопорожнинних.
Цікаве про лемурів
Лемури – одні з найекзотичніших приматів у природі. Місцем проживання цих тваринок є острів Мадагаскар. У цей надзвичайний день ми розповімо вам дещо цікаве про лемурів.
Вони живуть зграями з 10-12 особин, не цікавлячись деревами, віддають перевагу посушливим лісам і значну частину часу проводять на землі. Лемурів рідко можна зустріти в зоопарках, надто важко їм пристосовуватися до неволі.
Цікаво, що котячі лемури – вегетаріанці, що віддають перевагу соковитим фруктам та ягодам.
Коли ці тваринки пасуться в траві, то дуже високо задирають свої хвости. Таким чином вони зможуть легко одне одного контролювати, та й загубитися їм буде важко.
Якщо комусь із зграї загрожує небезпека, то сигнали лемури передають за допомогою специфічного запаху. Тут в нагоді стає хвіст. Лемур притискає його до пахви, де розташовані пахучі залози, і потім дуже високо підіймає його. Таким чином він підтримує зв’язок з іншими членами зграї. З таким хвостом він не загубиться навіть у хащах.
Щодо різновидів лемурів, то їх дуже багато. Один із найбільших за своїми розмірами представник лемурів «сіфака» живе на Мадагаскарі. У нього яскраве забарвлення – чорно-біле хутро з коричневими плямами.
Не менш цікаві «істинні лемури», котрих називають ще «мишиними». Вони значно менші за сіфаку. Довжина їхнього тулубу становить 13 сантиметрів, а хвіст – 15. Цікавим є те, що ці лемури заздалегідь готуються до засухи, що доволі часто охоплює простори острову. Навколо свого хвоста вони відкладають жир, який потім дозволяє їм протриматися у засуху.
Цікаві факти про бджіл
Медоносні бджоли – дуже соціальні комахи. Вони живуть великими сім’ями в гніздах, що складаються з декількох сот, збудованих ними з воску. Кожен сот складається з комірок, у які бджоли складають запаси корму і вирощують молодих бджіл.
Дикі бджоли свої гнізда будують у дуплах дерев, а в умовах культурного розведення − у рамкових вуликах. У середній або нижній частині вулика є льоток − отвір, через який бджоли виходять для польотів і повертаються в гніздо.
У рамкових вуликах льоток має вигляд щілини шириною 8-15 см і висотою 12 мм. Через льоток також здійснюється вентиляція гнізда.
Якщо вона недостатня, то бджоли вентилюють гніздо, створюючи потік повітря шляхом частих помахів крильцями.
До складу бджолиної сім’ї входить матка, робочі бджоли і трутні. У нормальній родині буває тільки одна плідна матка. За своїми розмірами і вагою вона перевершує решту членів сім’ї. Так, довжина матки коливається від 20 до 25 мм, а вага − від 150 до 300 мг і більше. Неплідні матки важать зазвичай 200-220 мг.
Дещо цікаве про бджіл. Для отримання однієї ложки меду (30 г) протягом дня аж 200 бджіл повинні збирати нектар. У той же час така ж кількість цих розумних комах повинні займатися прийомом нектару і його обробкою у вулику. При цьому частина бджіл активно вентилює гніздо за допомогою помахів крилець, щоб швидше відбувалося випаровування зайвої води з нектару. Для запечатування меду в 75 бджолиних комірках бджолам необхідно виділити один грам воску.
Навряд ви знали такий цікавий факт про бджіл, що бджола може відлетіти від вулика на відстань майже вісім кілометрів і безпомилково віднайти дорогу назад. Але такі тривалі перельоти небезпечні для життя бджоли і невигідні з точки зору продуктивності її роботи. Радіус корисного польоту − 2 км. Але й у цьому випадку бджола при польоті обстежує величезну територію площею близько 12 гектарів. На такій значній площі зазвичай завжди є медоносні рослини.
Безсмертні тритони!
Тритони абсолютно не бояться холоду. Вони можуть вмерзнути в лід взимку, а як тільки він розтане, ожити без особливих проблем. Бували випадки і цікавіше. Так, одного тритона з’їв вуж, але, мабуть, змії він не сподобався і через кілька годин вона його повернула назад:). Тритон здавався мертвим, але щойно пішов дощ, тварина ожила і швиденько задріботіла по своїх справах.
Траплялося, що в сильну посуху тритони висихали. Їх мумії лежали місяцями, але варто було волозі потрапити на їхнє тіло, як вони одразу ж оживали! З самого народження тритони харчуються винятково тваринною їжею, поїдаючи дрібних ракоподібних, черв’яків, пуголовків і комах. Як і хамелеони, тритони вміють змінювати своє забарвлення, але ця здатність в них виражена слабше.
Тритони дуже погано бачать, тому полювання для них – справа складна. Моторних тварин їм не наздогнати через свою незграбність, тому вони частенько голодують і змушені задовольнятися равликами. Вже їх-то наздожене навіть найповільніший тритон!
Удавні часи гребінчастий тритон жив на більшій частині території Європи, крім південних країн і північних, але тепер в цій густонаселеній частині світу йому місця залишається все менше і мeнше, тому його чисельність постійно скорочується. У Росії гребінчастого тритона можна зустріти в західних областях середньої смуги.
Цікаві факти про коал
Коали живуть в Австралії, але в різних частинах континету ці тваринки мають різні розміри, забарвлення і навіть характер.
У південних районах Австралії коали більші – самці в середньому важать 11,8 кг, а самки – 7,9 кг. На півночі середня вага самця складає всього 6,5 кг, а самки – 5,1 кг.
У південних коал хутро густіше і довше, особливо на спині. У коал, які родом з північних районів – хутро значно коротше. Забарвлення може відрізнятися у кожної тварини, і змінюватися з віком – від сірого до рудувато-коричневого. На грудях, підборідді і внутрішній стороні передніх лап – воно біле.
Своїх дитинчат самки коал виношують 34-36 днів. Новонароджені коали важать всього лише 0,5 г! Це справді цікаві факти про коал, адже новонароджена коала за розміром на більша за бджолу!
Дитинча-коала залишається з матір’ю, доки йому не виповниться рік. Вага його в цей час – трохи більше двох кілограм.
Живуть ці милі звірятка в середньому 13 років. Вони дуже чутливі до стресів, яких завдають їм люди.
Назва «коала» походить від діалекту аборигенів східних територій. Перші колонізатори Австралії називали коал «лінивцям», «мавпами», «ведмедями» і навіть «мавпами-ведмедями».
Коали – тварини-одинаки, вони не живуть сім’ями.
Основну частину води коали отримують з листя (вважається, що на декількох діалектах аборигенів слово «коала» означає «не пити»). Однак іноді коали таки п’ють воду, стоячи на березі струмків. До речі, коали непогані плавці.
Коали сплять від 18 до 22 годин на добу, а їх низькокалорійний раціон в основному складається з листя евкаліпту.
Цікаві факти про слонів
У індійських слоних немає бивнів, а якщо є, то ззовні вони зовсім непомітні. У самців бивні сягають довжиною метр-півтора. Одна третя частина бивня у слона прихована в тілі під черепом. Зараз не зустрічається слонів з величезними бивнями, оскільки всі особини з такими бивнями були вибиті мисливцями біля століття тому, а довжина бивнів – генетично успадкована ознака.
Бивні ростуть у слона все життя і є показником його віку. Слони бувають «право-» і «ліворукими», вони пристосовуються працювати правим або лівим бивнем. Таким чином, у них один бивень буває коротшим за інший, оскільки швидше зношується. Бивні у слонів можуть бути не тільки неоднакової довжини, але форми, а також рости убік. Цікавий факт про слонів: під час сну стоячи слон зазвичай кладе на дерева або на термітник, а в неволі упирає їх в стіну або в отвори решітки.
Вчені підрахували, що слон харчується не менше 16 годин на добу і за цей час з’їдає від 45 до 450 кг рослинності – трави і листя. Як правило, щодобовий раціон може становити до 300 кг. В умовах утримання в неволі слони отримують 30 кг сіна, 10 кг моркви і 5-10 кг хліба. У деяких випадках слонам дають зерно, 3-10 кг. Вони також отримують вітаміни (A і D), мінерали (кальцій, сіль) і харчові добавки (Селениум).
Залежно від температури повітря слони п’ють 100 – 300 літрів на день. Хобот слона здатний утримати в собі 7,5 літра води. Наповнивши його водою, слон згортає хобот і пускає воду собі у горло. Цікаво, що в природних умовах у разі нестачі їжі стадо розсіюється, і слони годуються поодинці. Також стадо може розпастися через внутрішньосімейні проблеми.
В Африці стада слонів іноді збираються разом до кількох сотень і навіть тисяч слонів. Старі слони часто коротають життя на самоті.
Цікаві факти про кроликів Кілька цікавих фактів про милих та пухнастих тварин – кроликів. Отже, насолоджуйтесь:
Найбільшу активність кролики виявляють на світанку й на заході дня;
Найбільший приплід, принесений кролицею, за історію спостережень зоологів склав 24 малят;
У висоту кролик може стрибнути аж на 1 метр (за рахунок сильних задніх лапок);
3 метри – найбільша зафіксована довжина стрибка кролика у довжину;
Заєць може досягати швидкості бігу в 72 км / год, а кролик – лише в 56 км / год;
Зуби кролика ніколи не перестають рости. Вони стираються, коли він гризе їжу;
Кролики пітніють лише через подушечки на лапах;
Самка зазвичай годує дітей близько 5 хвилин на добу;
19 років – це кролячій рекорд за тривалістю життя;
У кролів на вухах виділяється вітамін D. Коли вони вмиваються, то злизують його і він потрапляє до організму;
Найбільший в світі кролик важить 19 кг;
Зір кроликів охоплює 360 градусів, вони бачать все спереду і ззаду.
Цікаві факти про павуків
Більшість людей бояться павуків. Вони видаються їм чи не найжахливішим творінням природи. Між тим, павуки – дуже цікаві істоти.
Ось, наприклад, цікавий факт про павуків. Дуже велика кількість людей вважає, що павуки – це комахи! Однак, павуки – не комахи. Павуки відносяться до членистоногих і до класу павукоподібних тварин. Отже, павук – це тварина.
На око павука від комахи можна відрізнити, наприклад, за кількістю ніг – у нього їх чотири пари, у той час як у комах, зазвичай три пари.
Також у павуків немає вусиків.
Тіло павука завжди складається з двох частин – головогрудей і черевця. А ось очей у різних павуків може бути від двох до дванадцяти. Але зазвичай їх вісім.
У Нідерландах приблизно 5000 млрд павуків. Це при тому, що площа цієї країни становить 36150 квадратних кілометрів, а населення – всього п’ятнадцять мільйонів чоловік. Дивовижний факт: якби павуки харчувалися людьми, то з’їли б їх усіх дня за три. На щастя, павуки переважно харчуються комахами.
Людину ж павуки кусають в основному, тільки у випадку оборони.
Зате деякі люди їдять павуків. Так, наприклад, цікавий факт про павуків – павуки-птахоїди в смаженому вигляді вважаються справжнім делікатесом у Камбоджі.
Цікаве про пінгвінів
Пінгвіни живуть не тільки у південній півкулі, правда, іноді їх можна зустріти досить далеко від південного полюса – на Галапагоських островах, розташованих близько до екватора, або в Північній Гавані в австралійському Сіднеї.
Пінгвіни мають рідкісну здатність стояти вертикально, це досягається завдяки тому, що їх лапи зі шкірястими перетинками розташовуються в самому кінці тулуба. Пінгвіни – чудові плавці завдяки своїм лапкам і крилам, що нагадують за формою весло.
Ще дещо цікаве про пінгвінів. Королівські пінгвіни – неперевершені пірнальники.
Вони постійно пірнають за їжею на глибину 100 метрів, буває, що вони занурюються і на 200 метрів. Пінгвіни з довгими жовтими пір’ям біля очей і гарячим темпераментом отримали назву скелястих, тому що досить часто стрибають по скелях.
Найбільшими і найвищими є королівські пінгвіни. Їх вага може коливатися в межах 27-41 кг, а зріст досягає 1,1 метра.
Найшвидшими плавцями серед пінгвінів стали папуаські, які здатні плисти зі швидкістю 36 км / год.
Дитинчата королівських пінгвінів з’являються на світ з яєць абсолютно голими. Пір’я виростають протягом наступних кількох тижнів. Однак водонепроникне пір’я виростає у них у віці 12-13 місяців після народження, весь цей час пташеня живе поруч з батьками.
Хоча пінгвінів і відносить до птахів, але він єдиний з них не вміє літати, але може ходити стоячи і плавати.
Патагонський пінгвін здатний плисти протягом двох – трьох тижнів, при цьому він покриває відстань близько 1500 км.
Ось такі цікаві факти про пінгвінів!
Цікаві факти про китів
Життя цих загадкових тварин завжди цікавило науковців та любителів природи. Отже, дізнаймося кілька цікавих фактів про китів.
Кашалоти здатні пірнати на глибину до 1 000 метрів! Тиск на такій глибині в сто разів перевершує тиск на поверхні.
При зануренні на глибини пульс кита падає до десяти ударів у хвилину, і кров припиняє надходити в судини плавників, шкіри, хвоста. Вона живить тільки мозок і серце.
Кашалоту належить найбільший у ссавців мозок – він важить до 8 кілограмів. Мозок синього кита, який значно більше кашалота, важить лише три кілограми.
Ще цікаві факти про китів. Кит – єдиний, крім людини, ссавець, який … співає. Найкоротша «арія» кита триває шість хвилин, найдовша – близько півгодини. Спочатку вчені вважали, що співають лише самці, однак є відомості, що самки співають пісеньки своїм малюкам. При цьому у китів немає голосових зв’язок.
Кити відомі тим, що видають звуки, які, завдяки своїй мелодійності та повторюваності, дуже нагадують людські пісні. Найбільш виразні, а тому ретельніше вивчені дослідниками, пісні горбатих китів. Виявлено, що в одній популяції самці співають одну і ту ж пісню, але з часом вона видозмінюється. Більш того, певні пісні можуть запозичуватися китами інших популяцій і тим самим поширюватися на тисячі кілометрів в океані, немов хіти поп-музики.
Око крупних китів важить близько кілограма, а китове молоко має 50-відсоткову жирність. Вигодувати дитинча кита непросто. Після 10-12 місяців в утробі матері на світ з’являється дитинча розміром до третини довжини дорослого кита.
Дещо про хом’ячків
Напевно, майже всім нашим читачам хоч раз у житті пощастило поспілкуватися з милими та пухнастими домашніми тваринками – хом’ячками.
Перед тим як придбати собі домашнього улюбленця, слід розуміти, що хом’ячок – це не іграшка, тому слід зважити всі «за» і «проти».
Особливо будьте уважними, коли хом’ячка у вас просить дитина, адже дітям дуже швидко обридає чистити клітку та слідкувати за харчуванням хом’ячка. Якщо ви часто подорожуєте, подумайте, чи буде вам з ким залишити домашнього улюбленця.
Хом’ячки живуть окремо, тому, якщо ви вирішили завести кілька хом’ячків, пам’ятайте про те, що в кожного має бути своя клітка. Живучи в одній клітці, тваринки можуть серйозно травмувати один одного. Групами і парами можна утримувати лише хом’ячків Роборовського, вони не проявляють агресії до своїх одноплемінників і повільніше розмножуються.
Зазвичай хом’ячки дуже охайні. Вони поділяють своє житло на кілька «кімнат»: туалет, місце для сну, комору. Коли ви чистите клітку, намагайтесь не порушувати розташування цих зон, оскільки хом’яки не люблять, коли їх житло перебудовують на свій лад. А ще вони дуже чутливі до зміни положення їх клітки в просторі, тому старайтеся не переставляти клітку часто.
Для миття житла хом’ячка можна використовувати спеціальні шампуні для гризунів, але ніколи не використовуйте для цього звичайні миючі засоби чи порошки. Щоб ваш улюбленець швидше освоївся у своїй оселі, не слід викидати всю стару підстилку. Не забувайте також раз на тиждень мити поїлку, щоб вода у ній залишалася свіжою.
Усі види хом’яків – нічні тварини, тож намагайтеся не будити звірятко вдень, щоб пограти з ним. Розбуджений хом’як може вкусити. Середня тривалість життя хом’яків – 2-2,5 року.